Михайло Буряк

У коханням римовані сниЗнову зірка упала…Так буває за крок до весниІ за два – до Купала…Коли мало секунд і хвилин,І слова – наче крила…Бо сьогодні твій подих один –Це вже…

Чорнотою ночі позатираю шибки,сховаюсь за вицвілою шторкою темряви,вийму зі схованки серцятвоє малесеньке фото…і буду його цілувати…Ні, мене не лякає розщеплення мозкуна атоми,регенерація шкіричи збоченість світу…Я фанатію від того,що в засіках…

Може, станеться в світі дивоІ тебе я колись побачу…Й запитаю, таку вродливу:Що сьогодні у світі значу?Що для тебе ці вірші, мила?Як вести себе далі мушу?Чи любов моя не втомилаНайсвітлішу дівочу…